Личаківський район м. Львова. ДНЗ № 156

 






Батьківський лекторій

ПАМ’ЯТКА   ДЛЯ   БАТЬКІВ   ПРИ   ВСТУПІ   ДО   ДНЗ

1. Передусім, слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до садка.

2. Добре, коли зацікавите дитину ще до відвідування нею дитячого садка, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок із дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у садочку.

3. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання до прикладу: «Ну, якщо не сподобається — не будеш ходити у дитячий садок», дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше у цьому випадку — витримати характер і не піддаватися на провокацію.

4. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем. Поговоріть із дитиною так, щоб вона зрозуміла, що вже підросла і ходитиме до садка, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.

5. Спочатку, перший тиждень-два, не залишайте дитину в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім не просто звикнути до суспільних вимог. Допоможіть їй!

6. Налагодьте ефективний зворотній зв’язок із вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають дитину вдома (Матвійко, Матвій, Матвійчику).

7. Покладіть у кишеню малюка щось зі звичного йому середовища (напр., іграшку, з якою добре буде засинати).

8. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися й роздягатися, охайно складати свій одяг, їсти, тримаючи ложку, ходити у вбиральню).

9. Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання; перетворювати таку «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини.

10. Дуже важливо навчити дитину гратися, адже такий природний для неї тип діяльності дає можливість відволіктися від думки про батьків і формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки та способи дії з нею (з чашки напувати ляльку чи ведмедика; у ліжечку лялька спатиме).

11. Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого середовища.

12. Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них.

13. Необхідно розширювати коло близьких людей, які приводять дитину в дитячий садок: не лише мама, але й тато, сестра, дідусь, — це значно полегшить прощання.

14. Зачекайте з прийомом їжі вранці: дорога до дитячого садка, зарядка та ігри викличуть у дитини апетит і допоможуть уникнути примх із приводу вживання їжі в дитсадку.

15. Надавайте значну увагу розвитку мовлення, адже дитина зможе висловити власні бажання, повідомити про свої потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідати на запитання простим «так» чи «ні».

16. Щоб не сформувати у дитини поняття, що дитсадок є своєрідним покаранням для неї, бажано уникати:

• розповіді в присутності дитини про недоліки дитячого садка, без акценту на приємних моментах;

• спроби навіяти ще маленькій дитині, що ходити до дитсадка — обов’язок неприємний, але вона повинна, оскільки й дорослі ходять на роботу;

• обіцянки забрати додому раніше —як нагороди за добру поведінку (а чому б не забрати раніше тому, що хочеться побути разом із дитиною, якщо випала така нагода).

17. Прагніть оформити дитину в дошкільний заклад хоча б за два тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садку.

 

МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАШИХ ДІТЕЙ!   ЧЕКАЄМО НА ВАС У НАШОМУ САДОЧКУ!

 

ЧИ  МАЮТЬ  ПРАВО  НЕПОВНОЛІТНІ  ОСОБИ  ЗАБИРАТИ  СВОЇХ  БРАТІВ  ТА  (АБО)  СЕСТЕР  ІЗ  ДОШКІЛЬНОГО  НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ?

    Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (із змінами, далі — (сімейний кодекс) батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

    Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до Закону № 2402.

    У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

    Згідно з частиною 2 статті ІІ Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

    Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо.

    Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

    Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

    Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (із змінами, далі — Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність.

    Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

    3 огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.